Розмінування на Миколаївщині: про що має знати кожен
-
- Альона Коханчук
-
•
-
14:00, 15 листопада, 2024
Машина для механізованого розмінування МВ-10, архівне фото «МикВісті»Значні території України стали небезпечними через мінування. Наразі наша країна вважається однією з найбільш замінованих у світу. Лише з 24 лютого 2022 року від підриву мін та вибухонебезпечних предметів загинуло 309 людей. Близько 142 тисячі км² вважаються потенційно замінованими.
Через воєнні дії, що відбувалися на Миколаївщині, території області також стали небезпечними, особливо це стосується деокупованої Снігурівщини.
В нинішніх реаліях правила мінної безпеки повинен знати кожен. На цьому наголошує і заступник начальника частини піротехнічних робіт підводного та гуманітарного розмінування Євген Скумбрій. Редакції «МикВісті» він розповів про міни, які трапляються на деокупованих територіях і про те, як їх розпізнати.
Найчастіші причини підриву — необізнаність та необачність
Станом на вересень 2024 року на Миколаївщині з 30 тисяч гектарів, що підлягають розмінуванню, очищено майже половину. Однак мінна небезпека все ще серйозна проблема, яка вимагає обережності та уваги. Знання правил безпеки та вміння розпізнавати підозрілі предмети можуть врятувати життя.
Євген СкумбрійЄвген Скумбрій зазначає, не зважаючи на те, що населення стало більш обізнаним стосовно мін, але необачність — це все ще основна причина підривів.
— З початку повномасштабного вторгнення, мабуть, більше 50 людей підірвалося. Основна причина халатність, незнання, що це таке. Фермери, які говорять: «От потрібно мені обробляти, заробляти гроші». Самі їдуть, людей туди відправляють, підриваються на протитанкових мінах, на протипіхотних мінах. У мене був випадок, де було троє людей із неблагополучної родини. Їх фермер найняв, платив гроші. Вони підірвалися на ОЗМ-72 (протипіхотна вистрибуюча осколкова міна кругового ураження, — прим.). Один дивом вижив, двоє відразу померли», — говорить він.
Трактор під час роботи підірвався на міні, ілюстративне фотоТакож, за словами Євгена Скумбрія, часто люди намагаються розібрати знайдені боєприпаси, які детонують.
— Часто люди самі розбирають, щоб десь потім здати на метал. Це також основна проблема. Також багато людей їдуть дрова пиляти: «Ось там посадка, мені треба дрова пиляти, я туди їду». Також і вночі виїжджали витягували людей на Снігурівщині. На протипіхотних мінах на машині підірвалися колеса. Так, люди стали більш обізнані. Тут наче і йде зниження кількості людей, які підриваються. Але з іншого боку, вони знають, що можна чіпати, що ні, і починають касети, боєприпаси носити», — розповідає фахівець.
Замінована Миколаївщина: які міни зустрічаються
Євген Скумбрій розповідає, що за час розмінування Миколаївщини найважче було працювати на Снігурівщині.
— Працювали і по місту Миколаєву, і за межі міста Миколаєва, найнебезпечніше, де ми працювали — це Снігурівська громада. Те, що було деокупованою територією», — розповідає він.
За його словами, на території Миколаївщини після деокупації виявляють різні вибухонебезпечні предмети. Серед них міни різних типів: Це можуть бути протипіхотні, протитанкові та інженерні міни. Вони можуть бути заховані у ґрунті, траві або навіть на дорогах.
Розмінування Миколаївщини, березень 2023 року. Фото: ДСНСТакож зустрічаються нерозірвані снаряди, які залишились після обстрілів та не вибухнули. Вони можуть бути знайдені в будівлях, на полях та інших місцях. Крім того, є гранати та інші боєприпаси, які залишилися після бойових дій
— Найчастіше зустрічались, якщо брати до моменту деокупації територій, то це 9Н210 (радянські осколково-фугасні касетні бойові елементи (суббоєприпаси) для касетних боєприпасів, — прим.) та осколочні бойові елементи КОБЕ 3Б30 (кумулятивно-осколковий бойовий елемент, — прим.). Це те, чим місто та села обстрілювали. Якщо брати після деокупації територій, то це вже і протитранспортні міни, протипіхотні міни ОЗМ-72 та гранати Ф-1 (ручна граната дистанційної дії, призначена для ураження живої сили противника в оборонному бою, — прим.), РГО (ручна протипіхотна оборонна ударно-дистанційна граната, — прим.) — їх також встановлювали для ураження піхоти», — розповідає він.
За словами фахівця, найбільш небезпечна міна ПМН-3, яку також називають медальйон, адже вона зчитує кроки людини та магнітні коливання.
А ось найскладніше, за словами Євгена Скумбрія, знешкоджувати міну ОЗМ-72. Це протипіхотна вистрибуюча осколкова міна кругового ураження, яка була розроблена в радянські часи. Абревіатуру розшифровують як «осколкова загороджувальна міна».
Міна ОЗМ-72. Фото з відкритих джерел— Найскладніше знешкодити міну ОЗМ-72, її також називають міна-відьма. Вона встановлюється, як на контрольований підрив, а також на розтяжці. Ти зачіплюєш дріт, а вона підплигує на півтора метри над землею і все, у радіусі 50 метрів немає нічого живого. ЇЇ добре можна замаскувати в землю, що буде видно лише дріт. Вона може знаходитись в траві, в комишах. Її дуже важко знайти. Плюс біля неї можуть бути пастки міни-ловушки, — додає він.
Редакція «МикВісті» наводить інфографіку різновиду мінДетальніше про те, які бувають міни, та як їх розрізняти читайте у матеріалі «МикВісті».
Основні виклики у розмінуванні України та Миколаївщини
На Миколаївщині продовжують роботи з розмінування територій, однак цей процес нешвидкий. Роботи з пошуку та знешкодженню вибухонебезпечних предметів можуть зайняти ще багато років. А це в свою чергу вимагає значних фінансових ресурсів, технічного обладнання та кваліфікованих спеціалістів.
Наразі є актуальними дослідження фінансових рішень, які допоможуть просувати протимінну діяльність в Україні. Як йдеться у дослідженні «Посилення фінансування протимінної діяльності в Україні», яке проводилось за підтримки ПРООН, залучити кошти для протимінної діяльності на Миколаївщині та в Україні загалом можна за допомогою тематичних облігацій і державно-приватного партнерства (ДПП).
«Продукт пропонує облігації, випущені урядом України для фінансування заходів з протимінної діяльності та підвищення сталого розвитку. Він змодельований на прикладі переходу до органічного вирощування озимої пшениці та впровадження нульової обробки ґрунту. Фінансова модель базується на випуску облігацій на суму 250 мільйонів доларів США, 50% надходжень від яких спрямовуються на протимінну діяльність, а 50% — на ініціативи зі сталого розвитку», — йдеться у дослідженні.
Працівники ДСНС та машина механізованого розмінування GCS-200. Фото: "МикВісті"Також мова йде про запровадження моделі державно-приватного партнерства, яка пов’язує протимінну діяльність з розвитком приватного сектору. Наразі мова йде про будівництво сонячних електростанцій. Модель передбачає, що приватний сектор інвестує в очищення території для зведення сонячних електростанцій, отримуючи при цьому концесії від уряду України і заохочувальні виплати за результатами від донорів.
«Як і у випадку з тематичними облігаціями, прив’язаними до сталого розвитку (ТОПР), для отримання додаткового фінансування на розмінування уряд України відшкодовує частку доходу від продажу сонячної енергії через «Спеціальний збір на розмінування» на додаток до податку на прибуток і ПДВ. Модель показує, як пілотний проєкт побудови сонячної електростанції потужністю 10 МВт і вартістю 10 мільйонів доларів США може залучити 13 мільйонів доларів США нового приватного фінансування на протимінну діяльність через частку доходу», — йдеться у дослідженні.
Мінна небезпека стосується кожного
Розмінування територій — це дороговартісні роботи. Держава активно займатися пошуком можливостей та фінансування для проведення цих робіт. Це важливе завдання, яке потребує значних ресурсів та співпраці з міжнародними партнерами. Залучення донорських та інвестиційних коштів, міжнародних грантів і кредитів може суттєво прискорити процес знешкодження вибухонебезпечних предметів.
Сапери працюють на замінованому полі біля Снігурівки, березень 2024 року, архівне фото «МикВісті»Водночас поки йде цей процес, важливо проводити інформаційні кампанії для підвищення обізнаності населення про мінну небезпеку та правила безпечної поведінки. Люди повинні знати, як розпізнати міну, що робити у разі її виявлення і куди звертатися за допомогою.
Мінна небезпека — це реальна загроза, про яку має турбуватися як держава, так і кожен громадянин, пам’ятаючи про обережність та обачність.
Читайте також статті «МикВісті»: